Мне подарили

14:08 12.06.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Причины, по которым стоит посетить Одессу прямо сейчас

"А вам известно, что жизнь на Земле зародилась в Одессе? — Как в Одессе? — Ну так! "Аврам родил Исаака, Исаак родил Иакова...". И где это, по-вашему было?! В Воронеже что ли?" А поскольку Одесса «жемчужина у моря», а жизнь, как известно, зародилась в воде!"

Что-то в этой шутке есть. Хотите поспорить? Тогда стоит отправиться в Одессу прямо сейчас хотя бы по данным причинам:

Одесский юмор

Колорит одесского говора и самих одесситов – первый пункт, которому следует уделить особое внимание. Пересказать диалоги и анекдоты – это совсем не то, что услышать их в «живую». Например, если вам на улице улыбнулся молодой человек (девушка), на вопрос «шо ты мне строишь глазки», вы получите ответный «а шо, я тебе кооператив должен строить?».

Море и Порт

Один из главных аргументов отдохнуть в Одессе. Сейчас, когда тепло потихоньку просачивается на набережную, здесь царит особая атмосфера — уже совсем скоро она станет многолюдной, а пока можно спокойно покормить резвящихся на водной глади чаек. И дальше наслаждаться свежим воздухом под брызги морского прибоя…

А потом обязательно сфотографироваться у главных морских ворот страны. Они не только важны в экономическом плане, они прекрасны… Сохраняя интригу, скажем просто — это надо увидеть!

Дерибасовская

Франция, Италия, или Греция… В архитектуре Одессы читаются разные стили. Каждая улица и каждый дворик исторической части города буквально пропитаны прошлым, связанным с этими странами. Но главное внимание — к улице Дерибасовской. Она полностью пешеходная и по старинке, устелена брусчаткой. Также, здесь множество современных развлечений – такое необычное соединение вчерашнего и нынешнего. Кстати, здесь есть шанс почувствовать себя героем «12 стульев» и найти тот самый заветный стул!

Потемкинская лестница

До сих пор не знаете, сколько ступенек на Потемкинской лестнице? Спешите исправиться! Отметим только, что ее длина – 142 метра, но сверху она выглядит совершенной прямой! Такая достопримечательность в городе у моря появилась благодаря настоящей романтичной любви. Лестницу построили по приказу князя Воронцова, и она стала подарком жене Елизавете.

Оперный театр

Помпезность и шик. Оперный театр и его окрестности поражают своим величием. А сам репертуар очень богатый и интересный, так что любители оперы и балета не останутся равнодушными. Даже если вы не любите оперу, полюбуйтесь хотя бы архитектурой визитной карточки города. Внимательнее смотрите по сторонам. Каждый дом в округе уникален и неповторим.

Дворцы

Еще одно наследие прошлого. Небольшое здание в стиле ампир — Воронцовский дворец – с давних времен вдохновляет талантливых одесских гостей. Своей архитектурой привлекает Дворец графов Толстых. Украшением Южной Пальмиры стала Колоннада. А Шахский замок завораживает готическим настроением.

Музеи

Мы все время упоминаем о духе истории на улицах Одессы. А прикоснуться к ней можно и в музеях, как традиционных (музей искусства, или кино), так и контрабанды, восковых фигур, секретов подземельного города и даже коньячного дела!

Привоз

— "Скажите, а у вас документы на рыбу есть? — А шо вы хотите? Свидетельство о смерти?"

У вас подвешен язык и вы голодны? На Привозе и покушаете и наговоритесь вдоволь. И все это бесплатно! Ведь, как шутят местные знатоки, не обязательно что-то покупать. Можно походить рядами, испробовать копчености и соленья, да так, что не придется идти в кафе или ресторан. Ну а если решили прикупить рыбу «только из моря», обязательно поторгуйтесь! Кто знает, может, вы так понравитесь продавцу, что продукты он вам и вовсе подарит!

Кафе, рестораны, пабы

— "Роза, хотите со мной пойти в музей? — Яша, а вы шо, слово «ресторан» не выговариваете?"

Вкусно покушать, выпить, да и просто наслаждаться вкуснейшим кофе с взбитыми сливками в Одессе возможно на каждом шагу. В последнее время открывается много тематических заведений и очень необычных. Ведь посетителям что нужно? Хлеба и зрелищ!

Пожалуй, на этом мы закончим и раскрывать все карты не станем. Потому как каждый найдет в Одессе что-то свое, то что станет той манящей причиной все время возвращаться к «жемчужине у моря».

Метки: фото, Україна, одеса, з Україною в серці
13:46 12.06.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Микуличин — самая длинная деревня в Украине


В карпатском регионе Украины можно увидеть много самобытных и колоритных деревень. В каждой из них есть свои значимые места, обычаи и традиции. Но среди них есть самая длинная не только в Западном регионе, но и всей Украины. Это деревня Микуличин Ивано — Франковской области. Ее протяженность больше 44 километров.

Но такой она была не всегда. В начале 13 века эти земли принадлежали князю Даниилу Галицкому. И они были подарены князю Микуле, который построил там несколько сторожевых постов. Со временем из этих постов возникла деревня, которая растет до сих пор. Существует даже легенда. Как-то боярин Микула прогуливался со своими войсками карпатскими горами и случайно сбился с пути. И на одной из высоких гор их обступили вражеские войска.

Но Микула и его подданные были не из пугливых. Они стали громко петь патриотические песни. Эхо подхватило громкое пение и понесло его по всем полянам, горам и рекам. Вражеские войска опешили и часть разбежалась. Остальным было приказано взять Микулу. Здесь-то и началась битва, в которой Микула и его войска перебили всех до одного противников. С тех пор гору, на которой происходили эти события, стали называть Микулинкой, а саму деревню – Микуличин.

Стоит заметить, что даже в начале 20 века деревня не только по протяжности, но и по своей площади превосходила многие города Европы. Она могла быть еще больше, если бы в 1928 году не отсоединили Яремче, Ворохту и Татаров.

Но наряду с такими масштабными достопримечательностями есть не менее значимые. Это природное месторасположение Микуличин. Все дело в том, что деревня находится прямо на тектоническом разломе земной коры. По этой причине земля, леса, воздух и вода имеют свою неповторимую атмосферу и славятся сильной энергией. А если посетить гору Лиснив, то можно увидеть вершины самых высоких карпатских гор, таких как Говерла, Хомяк, Петрус, Синяк и Яворник.

Одна из самых красивых достопримечательностей деревни Микуличин — водопады Капливец и Женецкий. Последний часто называют Гуком, поскольку он издает очень сильный гул. И такую красоту нельзя скрывать!

Природная аура настолько завораживающая, что побывавшие здесь, возвращаются сюда не один раз. Неудивительно, что в качестве курорта Микуличин прославился в конце 19 века. Знати со всей Европы считали обязательным пункт отдыха в этой деревне. Тогда здесь было множество санаториев и лечебниц. Одно время даже существовала терапия овечьей сывороткой и европейская знать любила такие процедуры.

Не можем не упомянуть, что самая первая в Украине гостиница появилась также именно в Микуличине. В 1901 году на одной из вилл возле железнодорожного вокзала стал функционировать отель «Народная гостиница» со своей библиотекой и читальным залом. Здесь же открылся первый гуцульский ресторан.

Микуличин и сегодня – один из популярных туристических центров. Особенно ценят его любители зеленого туризма. Например, здесь широкий выбор усадеб зеленого туризма, официально зарегистрированных, множество кафе и ресторанов.

А еще Микуличин известен на всю Украину частными пивоварнями. Пиво варится на карпатском меде натуральным способом. Используется оригинальная рецептура, привезенная из Австрии.

Одна из последних инноваций деревни – пивотерапия. Пока что на стадии разработки.

В разное время здесь останавливались известные личности, такие как И. Франко, К. Устинович, В. Стефаник и другие. Теперь же наслаждаться нетронутой природой и хорошим отдыхом может любой желающий.

Метки: фото, Карпати, з Україною в серці, село Микуличін
17:33 14.05.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Сьогодні 41-й День народження святкує співак, композитор, лідер гурту "Океан Ельзи" та громадський діяч Святослав Вакарчук.

Сьогодні 41-й День народження святкує співак, композитор, лідер гурту "Океан Ельзи" та громадський діяч Святослав Вакарчук.

13227101_1139655852778014_7989209171938086969_n (700x700, 411Kb)

[more=65400765_1287286820_b4accdf4b863 (99x36, 4Kb)]

Народився у Мукачеві. У віці 6 років Святослав пішов у львівську елітну школу, яку закінчив з срібною медаллю (мав одну четвірку з математики).13244612_710686192407112_3638530793212628503_n (700x465, 146Kb)

Два роки займався у музичній школі (клас — скрипка), паралельно навчаючись грі на баяні.

Має дві вищі освіти (фізика теоретика та економіста-міжнародника).

13220938_557953014384079_2678840629627478313_n (473x315, 51Kb)

Вільно говорить українською, польською, англійською, російською мовами.

Вітаємо заслуженого артиста України, лідера рок-гурту «Океан Ельзи» композитора, громадського діяча Святослава Вакарчука з днем народження!
13198391_710686232407108_5198657197717509633_o (700x332, 181Kb)

Для багатьох співвітчизників Ви є непересічною людиною, яка не тільки викликає повагу, але й надихає бути патріотом та любити свій рідний край.
Нехай і надалі Вас не полишає натхнення у творчості.



[/more]

Без-имени-1 (150x89, 30Kb)

Метки: фото, Вакарчук, день народження, з Україною в серці
14:03 21.04.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

На курорте. Про живую воду



1015988_original (700x469, 85Kb)


Нахожусь в Закарпатье, недалеко город Свалява. А село, где мы сняли жильё, называется Голубиное. Здесь много минеральных источников с целебной водичкой, которой мы и предполагаем подлечиться. Ведь одной из основных особенностей местной живой воды является способность к выведению всевозможных шлаков и токсинов. А еще живописная местность с массой тропинок, по которым будем гулять и наслаждаться окружающей природой.
Попью минеральную водичку, погуляю по лесам, по горам. Надышусь здоровым и чистым воздухом. Постараюсь изгнать из своей головы весь негатив, накопленный за год — у меня для этого есть своя метода, которая действенна именно в том месте, куда я еду. И очень надеюсь, — омоложусь еще на один годик.


[more=]

Показываю домик, где мы поселились. Весь второй этаж наш. Как вам закарпатское село?

1015988_original (700x469, 116Kb)

Это наша комната.

1015988_original (700x469, 89Kb)

А это наша кухня, где мы уже отпраздновали свой приезд. Прочие удобства не показываю, но поверьте, что они на таком же высоком уровне.

1015988_original (700x469, 91Kb)

Cейчас пойдем на прогулку. Совсем рядом санаторий "Квітка Полонини",— там очень красиво. Надеюсь, что я вам это всё покажу и расскажу про минеральную воду, которая раньше называлась Маргит, и которую высоко ценила вся местная и зарубежная знать. А владели всеми этими природными богатствами "эксплуататоры" Шенборны. Они же и основали этот курорт.
Так выглядит рукотворное озеро в санатории, куда мы с раннего утра отправляемся пить минеральную воду, ради которой приехали в Закарпатье.

1015988_original (700x469, 150Kb)

Покажу наш утренний путь.
Выходим из нашего уютного домика на широкую дорогу, которая будет вести нас к желаемому источнику здоровья.

1015988_original (700x469, 98Kb)

Справа и слева — ухоженные особняки. Никакого закарпатского колорита нет. Как правило, возле каждого дома объявление о том, что сдаётся жильё отдыхающим, или же другие услуги: косметолога. массажиста, экскурсовода и пр.

1015988_original (700x469, 117Kb)

Есть даже специалист по гирудотерапии (лечение пиявками).

1015988_original (700x469, 141Kb)

Абсолютно безлюдно. Не сезон. Но в прочие месяцы снять квартиру здесь достаточно сложно. Цены умеренные. Начиная от 3-х евро за комнату с общими удобствами.
Хозяева этих особняков, как правило, на заработках в Венгрии. Граница с Венгрией совсем недалеко,— потому местные жители имеют право на свободный выезд.

1015988_original (700x469, 142Kb)

Когда улица заканчивается, начинаются отели с ресторанами. Которые сейчас также пустуют.

1015988_original (700x469, 102Kb)

1015988_original (700x469, 132Kb)

1015988_original (700x469, 96Kb)

Но вот "злачные места" позади, и мы с вами уже на территории санатория. По санаторию прогуляемся в следующий раз. А пока наша цель — бювет. То есть место, где пьют минеральную воду.

1015988_original (700x469, 181Kb)

Бювет совсем ничем не примечательный — обычный павильон,— что снаружи, что и внутри.
Читаем. Лужанская-4, Лужанская-7 и Поляна Квасова. Жителям Украины эти названия хорошо знакомы. Они давно уже примелькались в многочисленных супермаркетах, продуктовых магазинах и витринах киосков.
Тогда зачем же ехать сюда, в такую даль — спросите вы. И я даже не знаю, что вам ответить...
Просто знаю, что здесь вода — НАСТОЯЩАЯ.

1015988_original (700x469, 141Kb)

Вот так абсолютно прозаично, повернув краник, набирается вода, которая не иссякает из скважин уже несколько сотен лет. И которая для меня является загадкой. Потому что эффект её необычаен.
Почему "Лужанская"? Всё очень просто. Местность, где находятся месторождения, называлась Луги. И кстати, раньше, в досоветские времена эта самая минеральная вода называлась очень красиво: "Маргит", "Эльжбет" и "Жофия".

1015988_original (700x525, 141Kb)

Впервые местные источники минеральной воды вспоминались в грамоте 1463 года в отчетах для короля Матияша, когда все эти места принадлежали трансильванским князьям. Как использовались в те времена эти источники — не знаю. С начала 18 века минеральная вода импортировалась в Европу под названием "Барвиз", т.е. "винная вода". Её использовали для разбавления вин(!). И только лишь в 1872 году местный фармацевт начал изучать лечебные свойства живой воды. Так её называло местное население. Граф Шенборн, который приобрел эти земли, оказался очень удачливым предпринимателем. Спрос на "упакованную воду" достиг такого уровня, что для её вывоза была построена железная дорога. Она поставлялась в Вену, в Париж, в Будапешт и на выставках минеральных вод неоднократно отмечалась Золотыми медалями и почетными призами.
Санаторий "Квітка полонини" был организован именно на Лужанском месторождении. Вода находится на глубине 150 метров и по скважинам доставляется непосредственно в бювет.
На этой картинке хорошо видно расположение скважин. В следующий раз прогуляемся мимо них, чтобы вы увидели, что же такое — скважина для добычи минеральной воды.

1015988_original (700x469, 129Kb)

Заканчиваю сегодняшнее повествование, посвященное местной "фишке".
Завтра прогуляемся по санаторию и поищем закарпатский колорит.

И в заключение — несколько слов о селе Голубином, где сейчас нахожусь...
Село Голубиное находится в самом сердце Свалявщины и манит легендами, великолепной природой, бурной рекой...
В нем живут не просто таланты, а уникальные художники, которые делают иконы из медной проволоки! Под ним скрываются целебные воды, которые дают силы сотням тысяч тех, которые ежедневно наливают в стаканчик минеральную воду, родившуюся именно здесь. А еще это село ласкает своим названием — Голубиное.



zalgalina

[/more]

Автор — Лена_Иванова-Стопко

Метки: фото, курорт, Закарпаття, оповідання, з Україною в серці
14:25 17.04.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ДІМ ВІДКРИЛИ У ПРАЗІ!

Український Народний Дім відкрили у Празі!
Світлиця слугує музеєм, де зібрано стародавні речі, привезені з України. А також тут відпочивають душею представники місцевої діаспори.

2 (700x393, 286Kb)

1 (269x480, 94Kb)

3 (700x393, 236Kb)

Метки: фото, Прага, з Україною в серці, український дім
18:47 05.04.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Путешествуя Украиной : Винниччина. Ильинецкий алмазный кратер

Наталья_Ивушка


0_5c322_66db82fe_XL (700x486, 106Kb)


Наш край богат на уникальные природные объекты.
Под Винницей, на окраинах сел Луговое и Иваньки, находится самая древняя в Украине так называемая Ильинецкая астроблема. Слово «астроблема» — от греческого: «astro» — звезда; и «blеmа» — рана, буквально означает «звездную рану». Это тяжелая планетарная рана, образованная в результате падения астероидов.
А местность, где находится астроблема, несет на себе отпечаток событий уникального межпланетарного масштаба, аналогов которому не так уж и много во всем мире.


[more=]

Это самый древний и известнейший в Европе метеоритный кратер возрастом около 400—430 млн. лет.
Он возник вследствие столкновения космического тела массой 40 млн. тонн и примерным диаметром 230 – 300 м. с Землей. Такое столкновение оставило воронку внушительных размеров.

17748909 (700x525, 129Kb)

Впервые Ильинецкий кратер обнаружил в 1851 г. профессор Киевского университета К. Феофилактов. Считалось, что это жерло древнего вулкана. Но обнажающиеся породы, имеющие некоторое внешнее сходство с вулканическими туфами, на самом деле относятся к зювитам — хрупким породам ударно-метеоритного происхождения. В течение столетий они использовались местными жителями для изготовления жерновов (отсюда происходит название соседнего села Жорнище).

0_5c322_66db82fe_XL (700x525, 166Kb)

В результате многочисленных исследований лишь в 1973 г.было доказано, что Ильинецкий кратер имеет именно космическое происхождение и является событием планетарного масштаба — столкновением планеты с кометой или астероидом. В результате столкновения образовался кратер с первичным диаметром около 7 км и глубиной до 600—800 м. При падении он раскололся на три обломка. Один из них попал в село Иваньки, остальные — в село Луговое.

89450591 (700x525, 103Kb)

В Ильинецком кратере обнаружено повышенное, по сравнению с земным, содержание никеля, иридия, кобальта в соотношениях, характерных для пород, загрязненных метеоритным веществом.

Ильинецкий-кратер-1 (700x525, 208Kb)

В 1974 году здесь впервые были найдены алмазы. Это второй кратер на Земле, где обнаружены эти драгоценные камни. В результате действия человека, искавшего алмазы, в карьере образовалась пещера, которую могут посетить все желающие.
Кстати, самый крупный в мире агат, который образовался в результате столкновения с метеоритом, обнаружили тоже здесь. Сейчас он находится в Берлинском музее.

Ильинецкий-кратер-1 (700x525, 149Kb)

Некоторые осколки метеорита очень дороги. В США за грамм дают до тысячи долларов, а 3-килограммовый обломок в Винницком планетарии стоит 200 тысяч долларов.

Ильинецкий-кратер-6 (700x525, 154Kb)

Местные жители нашли свое применение кратеру — они используют здешние камни и глину при строительстве домов. Люди уверяют, что такие стены не пропускают ни холод, ни жару. Также селяне почитают чай из трав, собранных в районе Ильинецкого метеоритного кратера, уверяя, что напиток чрезвычайно полезен при многих заболеваниях.

0_5c322_66db82fe_XL (700x525, 97Kb)

Уже несколько десятилетий украинские учёные обследуют кристаллические породы Ильинецкой астроблемы.

astroblema (700x437, 244Kb)

В последние годы в Виннице состоялось три международных конференции "КАММАК — Кометы, астероиды, метеоры, метеориты, астроблемы, кратеры", посвященные проблеме взаимодействия малых тел Солнечной системы с планетами и образованию ударно-взрывных геоструктур.

0_5c322_66db82fe_XL (700x525, 147Kb)

Винницу избрали местом для конференций именно в связи с тем, что поблизости находится наидревнейшая в Украине Ильинецкая астроблема.

18-5469-7245-3862 (600x450, 67Kb)

Туристические маршруты через Ильинецкий кратер постепенно разрабатываются и путешественники могут попробовать найти обломки самого метеорита. Так или иначе, все, кого интересует подобная тематика, откроют для себя что-то новое, посетив место с космическими следами. А местное озеро может послужить прекрасным местом для пикника и рыбной ловли.

Вот как раз озеро на дне карьера, в котором не мало карасей.

DSCF2542_k_zps36a7a77a (514x700, 51Kb)

И как хорошо, что на нашей прекрасной и в сущности, такой маленькой по планетарным масштабам планете, сохранились ещё места, где можно прикоснуться к тайне и подумать о вечном...

Ильинецкий-кратер-8 (700x525, 163Kb)

Послушайте!
Ведь, если звезды зажигают -
значит — это кому-нибудь нужно?
Значит — кто-то хочет, чтобы они были?
Значит — кто-то называет эти плевочки
жемчужиной?
И, надрываясь
в метелях полуденной пыли,
врывается к богу,
боится, что опоздал,
плачет,
целует ему жилистую руку,
просит--
чтоб обязательно была звезда! -
клянется -
не перенесет эту беззвездную муку!
А после
ходит тревожный,
но спокойный наружно.
Говорит кому-то:
"Ведь теперь тебе ничего?
Не страшно?
Да?!"
Послушайте!
Ведь, если звезды
зажигают -
значит — это кому-нибудь нужно?
Значит — это необходимо,
чтобы каждый вечер
над крышами
загоралась хоть одна звезда?!

Владимир Маяковский, 1914.




Источник
Метки: история, добыча, з Україною в серці, Винничина, Алмазный кратер
16:11 27.03.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Вражаючі факти про Лесю Українку

Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка.
Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все.
Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують…
Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її маму – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки.
[more=65400765_1287286820_b4accdf4b863 (99x36, 4Kb)]
Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індіго.
А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш.
Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську.
При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.
Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.
Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність.
Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі.
До 5-го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню.
Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».
Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова? Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього.
Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка.
А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».
Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»?
І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін!
Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво».
З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.
Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.
Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…». Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей.
Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.
Мало хто знає, але деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською.
Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними.
Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою».
Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».
Мало хто знає, але збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.
Хочу навести кілька цитат, які мене особисто вразили:
«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли вона обіцяла».
«Як тільки візьмусь до якого зарібку, то зараз усі жахаються, що я “перетомлюся”, “виснажуся”, “покладу всю силу”.
Чи не значить се, що мене всі мої близькі щиро вважають за безнадійного інваліда, засудженого на весь вік на паразитне життя? Бо так виходить якесь “внушение”, і я справді можу опуститись та серйозно почати думати, що я «ні до чого».
«Удручає в російській літературі навіть не стільки порнографія, скільки сумбурність і безпомічність думки й фантазії, безпорадність в рішенні навіть елементарних психологічних проблем.
Так, наче люди з зав’язаними очима пишуть».
«Треба було в Єгипті родитись, то, може, й був би лад, але ж найгірша помилка мого життя – се що я зросла у волинських лісах. А проте я не згадую лихом волинських лісів.
Сього літа на честь їм написала драму-феєрію. Я дуже люблю казки і можу їх видумувати мільйони».
«Коли вибирати з двох, то я вже волю бути Дон-Кіхотом ніж Санчо Панса, бо так мені більше по натурі, та й навіть по фігурі».
«Часто, люблячи когось, я думаю: якби він був отакий і такий, вчинив те і те, то я б його не любила, але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила?
Не знаю… навряд. В кожному почутті єсть іще щось недослідиме, і теє “щось” дає барву цілому почуттю».
Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.
Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.
Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.
Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.
Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні.
Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

[/more]

Без-имени-1 (150x89, 30Kb)

Метки: факти, життя, леся українка, з Україною в серці
16:05 27.03.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество Интересные события и факты

Вражаючі факти про Лесю Українку

Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка.
Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все.
Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують…
Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її маму – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки.
[more=65400765_1287286820_b4accdf4b863 (99x36, 4Kb)]
Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індіго.
А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш.
Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську.
При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.
Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.
Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність.
Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі.
До 5-го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню.
Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».
Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова? Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього.
Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка.
А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».
Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»?
І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін!
Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво».
З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.
Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.
Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…». Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей.
Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.
Мало хто знає, але деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською.
Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними.
Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою».
Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».
Мало хто знає, але збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.
Хочу навести кілька цитат, які мене особисто вразили:
«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли вона обіцяла».
«Як тільки візьмусь до якого зарібку, то зараз усі жахаються, що я “перетомлюся”, “виснажуся”, “покладу всю силу”.
Чи не значить се, що мене всі мої близькі щиро вважають за безнадійного інваліда, засудженого на весь вік на паразитне життя? Бо так виходить якесь “внушение”, і я справді можу опуститись та серйозно почати думати, що я «ні до чого».
«Удручає в російській літературі навіть не стільки порнографія, скільки сумбурність і безпомічність думки й фантазії, безпорадність в рішенні навіть елементарних психологічних проблем.
Так, наче люди з зав’язаними очима пишуть».
«Треба було в Єгипті родитись, то, може, й був би лад, але ж найгірша помилка мого життя – се що я зросла у волинських лісах. А проте я не згадую лихом волинських лісів.
Сього літа на честь їм написала драму-феєрію. Я дуже люблю казки і можу їх видумувати мільйони».
«Коли вибирати з двох, то я вже волю бути Дон-Кіхотом ніж Санчо Панса, бо так мені більше по натурі, та й навіть по фігурі».
«Часто, люблячи когось, я думаю: якби він був отакий і такий, вчинив те і те, то я б його не любила, але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила?
Не знаю… навряд. В кожному почутті єсть іще щось недослідиме, і теє “щось” дає барву цілому почуттю».
Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.
Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.
Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.
Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.
Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні.
Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

[/more]

Без-имени-1 (150x89, 30Kb)

Метки: життя, леся українка, з Україною в серці
15:31 25.03.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

МИСТЕЦЬКА КРАЇНА. Наталія Мощенко

Роботи художниці ґрунтуються у поєднанні естетик поп-арту та експресіонізму.

У них можна зустріти впізнавані, фотореалістичні зображення істот та інших об’єктів, оточені напівабстрактними пейзажами із надзвичайно контрастними виразними кольорами.

А висока деталізація сприяє повному зануренню в атмосферу робіт.

[mor

=65400765_1287286820_b4accdf4b863 (99x36, 4Kb)]

Метки: фото, картины, з Україною в серці
19:36 22.03.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

В саду бiля рiчки, де цвiтуть черешнi...




Фото Український контент.

В саду бiля рiчки, де цвiтуть черешнi
Коли вирувала чарiвна весна
Проводжала дiвчина хлопця на вiйноньку
I рушник в дорогу вишила сама!

[more=0_9c83c_d0263b9b_S.jpg]

Вишила на ньому поле iз колосся
Сине ясне небо, тризуб золотий
А на фонi неба Янгол-Охоронець
Щоб зберiг в тяжку хвилину хлопця лик Святий!

Йшли боi кривавi, гинули солдати
Кров лилась рiкою, плавився метал
Ранила хлопчину вража клята куля
Щоб не вмерти рвану рану рушником перев'язав!

Зберiг хлопця Янгол у тяжку хвилину
Вже й на полi битви проросла трава
А рушник той в хатi висить на Iконi
Що в дорогу дiвчина вишила сама!

Вадим Савицький

[/more]
Без-имени-1 (150x89, 30Kb)

Метки: стихи, любовь, подарок, солдат, Память, оберег, з Україною в серці
19:34 21.03.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Я усміхнусь тобі крізь сльози

Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги.
А берег знов пустельний і нічий.
А чорна буря розправляє крила.
Але я сонце вишила вночі
на цих вітрилах.
Ти, може, не повернешся назад.
Далекий голос так співає тужно!
Твоя любов — як дзвін старих балад -
гірка і відчайдушна.
З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
заради миті.
Весняний вітер зустрічей і втеч!
Покинеш дім. Любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
а потім — жінку.
ОКСАНА ПАХЛЬОВСЬКА

1 (16) (700x131, 98Kb)

Оксана Пахльовська — видатна українська поетеса,

донька Ліни Костенко.

1 (16) (700x131, 98Kb)

Людмилка56

Метки: з Україною в серці, поєзія
18:53 21.03.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Спасибі я дідам своїм скажу...



Спасибі я скажу дідам своїм,
За те, що біжучі від злої долі,
Ось тут побудували новий дім -
На вільнім й добрім березі Дніпровім,
Спасибі я скажу дідам своїм!

Я низько уклонюсь їм до землі,
За те, що у турботі за нащадків,
Позбавили від ватяних штанів,
Що я не взутий в валянки чи в лапті,
Я низько уклонюсь їм до землі!

Діди, я щиро вдячний вам за все -
За землю благодатну та родючу,
За вітер, що в степах у крила дме,
За працьовитий люд, за гай квітучий.
Діди, я щиро вдячний вам за це!

Я дякувати буду всі літа,
За те, що вишиванка личить доньці
І що стрічки у коси запліта
Мала онука — ясне наше сонце,
Я дякувати буду всі літа!

Спасибі я дідам своїм скажу,
Що ви обрали саме цю країну -
Привітну, щедру, сильну та святу -
Моєму серцю любу Україну,
Спасибі я дідам своїм скажу!

Автор: © Козак Наталія та Володимир Долбусін

Метки: з Україною в серці, поєзія
18:31 21.03.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

МИСТЕЦЬКА КРАЇНА. Анатолій Ганкевич


Цей художник з Одеси — єдиний у світі митець, що працює в стилі «імітація мозаїки». Результати — дивовижні...

[more=]


Український контент

[/more]

Без-имени-1 (150x89, 30Kb)

Метки: одеса, картини, з Україною в серці, митець, імітація мозаїки
09:43 12.03.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Балада про Україну


http://music.my.mail.ru/file/4a5c3f41d2fcf9eb7dde3df9ae63809b.mp3&width=480&showstop=1&showvolume=1&bgcolor2=cc0000">



3943621_0_1_ (458x45, 5Kb)
3943621_0aabpy1 (343x53, 4Kb)
Засмутилася земля, що уквітчана весною,
Ой, болить мене душа й умивається сльозою...
Мій народе, зупинись, не топчи ти мою вроду,
Мого слова не зрічись, не зрікайся свого роду!
Мої діти по світах, там шукають щастя й долю,
А моя душа, мов птах, хоче вирватись на волю.
Україною зовусь й моя мова солов'їна,
Та красу мою, чомусь, знову кинули в руїну...

Я — Україна! Я стою на колінах,
В тебе Всевишній знову молю:
Я — Україна! Не зламай мої крила,
Дай мені сили! Я зацвіту!

Горді мужі і князі, мою волю боронили,
Запорізькі козаки землю кров'ю освятили,
Де Кобзар і де Франко, слово Лесі Українки,
Пам'ятай же, мій народ, це одна моя кровинка!
Більш ніколи і ніхто мою долю не зламає,
Знов Карпати і Дніпро "Ще не вмерла" заспівають!
Україною зовусь й моя мова солов'їна,
Я ніколи не здаюсь, бо я горда і щаслива!

Я — Україна! Не впаду на коліна!
Я — Україна — в світі одна!
Я — Україна — твоя мати єдина!
Житиме вічно пісня моя!

Посміхнулася земля, що уквітчана барвінком,
Народилося дитя, що зоветься — українка!..

..

Автор — Miledi1950

Метки: картинка, балада, з Україною в серці
16:55 28.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

ЩО ЗНАЄШ ТИ ПРО УКРАЇНУ? Єдиний в Україні водяний млин


Єдиний в Україні водяний млин на гідротурбінах працює у селі Коржова, що на Черкащині!
Функціонує диво-млин на березі річки Ятрань.

За свою 200-літню історію механізм млина майже не змінився, помел зерна здійснюється за тим самим принципом, як це робили наші предки.

1385963007_www.radionetplus.ru-4 (700x465, 330Kb)

Метки: фото, Черкащина, з Україною в серці, Водяний млин
16:26 28.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Як я скучила за вами, коси.... Художниця Оксана Руденко

collage_photocat (700x700, 752Kb)
4ne7brgo18ek8wfb4ncpb8qooaopbego1zekpwri4nx7besouy (700x63, 17Kb)Як я скучила за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

[more=0_9c83c_d0263b9b_S.jpg]

0_b4f93_94b431b8_XL (525x700, 547Kb)

0_b4f93_94b431b8_XL (700x700, 681Kb)737-450x600 (700x525, 499Kb)

Ще ж від полюса і до полюса
Вас в віках прославляли віками,
Русі коси до самого пояса,
Коси, викладені вінками.

Художниця
Оксана Руденко

1936390_1676918402586472_8384735822867505303_n (516x700, 454Kb)

[/more]


Без-имени-1 (150x89, 30Kb)

Метки: з Україною в серці, творчість Оксани Руденко
17:09 26.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Українське альфреско — Ліна Костенко

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,

живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба – це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…

Ліна Костенко

Осенняя ягода

Людмилка56

Метки: Ліна Костенко, з Україною в серці, альфреско, из дневников Н.Ивушки
21:49 23.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Поезія — це завжди неповторність... або сучасні майстри слова...

Думаю,
варто розпочати цей невеличкий огляд UA-талантів зі слів людини,
яка є однією з найяскравіших представниць сучасного українського літературного процесу...

[more=]



ЛІНА КОСТЕНКО (1930)
Українська поезія сьогодні як ніколи багата. Але погодьтеся, на небі не може сяяти всього одна зірка. Має бути багато різних зірок різної величини та яскравості. Тим вагоміше виглядає на цьому небі зірка Ліни Василівни Костенко.

Ліна Костенко — людина, яка сама керує своїм життям. Вона пише вірші, їздить у Чорнобиль, читає лекції студентам, приходить на презентацію книжки доньки і на вечір пам’яті чоловіка, поетеса відмовляється брати нагороди, критикує Президента, і вкрай рідко дає інтерв’ю.

Кожен українець знайомиться із творчістю цієї видатної письменниці-шістдесятниці ще у шкільні роки. Говорити про вплив Ліни Василівни на українську літератуту, зокрема поезію, можна довго... Але краще у черговий раз насолодитися чудовими рядками...





СЕРГІЙ ЖАДАН (1974)
Ще один яскравий представник сучасної української літератури – Сергій Жадан — український письменник, поет, перекладач та громадський активіст. Митець має чітку громадянську позицію та власний погляд на мистецтво.

"Письменник має лишатися собою, має лишатися на своєму місці й при своїх поглядах. Для того, аби їх озвучувати, аби озвучувати трішки іншу точку зору. Письменник може не відсторонюватись від тих процесів, що відбуваються в його країні, письменник може підтримати своїх співвітчизників. Одним словом – у нього широкий вибір дій." – говорить поет.





ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ (1960)
Юрій Андрухович — поет, прозаїк, перекладач та публіцист. Він входить до 5 найпопулярніших українських авторів. Це один з тих діячів культури, яких вважають моральними авторитетами. Його думки нерідко викликають у суспільстві суперечки, але до них таки прислухаються. Творчий доробок Андруховича можна поділити на два головні пласти: поетичний й прозовий. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х років і завершився виходом у світ збірки "Небо і площі" (1985). Того ж таки року Юрій Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу "Бу-Ба-Бу".

За словами Іздрика, "в український літературі останніх 10 чи 20 років відбулося два найважливіших явища, яких в цій літературі раніш ніколи не було, а для її становлення вони необхідні: це Андрухович як перша мегазірка в українській літературі — причому не тільки як письменник, а взагалі як особистість, як постать, а друга — це Подерв’янський, який з поточної мови, причому маргінально загостреної на ненорматив, зумів створити високу літературу".





ЮРКО ІЗДРИК (1962)
"Я — не письменник", — каже про себе Юрій Іздрик і підтверджує це історією, як не зміг написати на замовлення сценарій для відкриття Львівського форуму. "Людина-оркестр" — так зве Іздрика Сергій Жадан, дивуючись численним талантам: окрім літератури Іздрик грає власну музику та малює. Його живопис зберігається у музеях багатьох країн, а ще він займається дизайном власного часопису під назвою "ЧЕТВЕР".

Як і більшість сучасних письменників, пана Юрія не дуже цікавить якийсь поділ в літературі.

"Я розумію, що це намагання мляво якось проструктурувати український літературний процес, щоб зрозуміти, що в ньому відбувається. А в ньому відбувається те саме, що і в інших літературах. Тобто, є дуже невелика кількість людей, яка справді має дар до літератури. А кожен із них, наприклад, із моїх друзів, має буквально по кілька блискучих сторінок, кілька фраз. І до цієї невеликої кількості літераторів є так само невелика кількість читачів, які їх можуть правильно сприйняти. Тому що дар читача — він такий самий рідкісний, як і дар письменника. Це ж — одна і та сама сфера. Люди, які мають музичний слух, мають досконаліше сприймати музику. Так само якщо ти маєш літературний слух — тобі не видасться Кафка нудним, чи Пруст — затягнутим, тому що ти будеш відловлювати кайфи в кожному реченні."





ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ (1961)
Олександр Ірванець — прозаїк, поет, драматург та перекладач. Митець не любить, коли його називають письменником, краще — "поетом". І пояснює він таку нелюбов доволі оригінально:

"Поет – це вище. Це на межі суперництва з Богом. Поезія – це ритмізоване мовлення, яке використовується в молитвах, у шаманських заклинаннях. А ще такий момент: дівчині як приємніше сказати – "я зустрічаюся з молодим поетом" чи "я зустрічаюсь з молодим перекладачем-бібліографом"? Але з віком все важче писати поезію… Інколи ще пишуться, дозволю собі тавтологію, поетичні вірші. Не якісь комічно-сатиричні, а поетичні. Значить, я ще у формі."

Цікаво й те, що Олександр має навіть досвід роботи у кіно, адже до відомої української кінострічки Олеся Саніна "Поводир" саме він написав сценарій. Погодьтеся, як для дебютанта у ролі сценариста результат приємно вражаючий.





Anastasia Nazarenko, сайт uamodna.com[/more]Автор — Miledi1950.

Метки: з Україною в серці, сучасні майстри слова
16:41 21.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

БАБУСИНІ РЕЦЕПТИ. Шухи

Шухи – одна із стародавніх страв гуцульської кухні

[more=0_7ca2d_a34d188_M (300x199, 97Kb)]

Для приготування вам знадобиться:
червоні середні буряки – 3 шт;
сушені білі гриби — 50 г;
цибулина, 3-4 зубчики часнику, сіль, перець.

ПРИГОТУВАННЯ:
1. Для цього салату вибирали найсолодші буряки. Їх варили або запікали, охолоджували, краяли пластинами, а потім — смужками.
2. Сухі гриби треба замочити, зварити та охолодити. Порізати смужками.
3. Підсмажити на олії цибулю, порізану півкільцями. Наприкінці смаження додати розчавлений часник.
4. Гриби, буряки та цибулю з часником змішати разом, посолити та поперчити до смаку. Накрити та винести на холод, щоб буряки настоялися.

Смачного!


Без-имени-1 (150x89, 30Kb)

Метки: фото, страви, з Україною в серці, гуцульська кухня, шухи
15:49 21.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

100 років тому упокоївся відкривач Трипільської культури Вікентій Хвойка

Вікентій (Честослав, Вікенс) Хвойка народився 21 лютого 1850 року в с. Семін на Ельбі в тодішній Австро-Угорщині. Його чеський рід був старовинного рицарського походження, але після однієї з битв, у якій брали участь його предки, їхній маєток було спалено, всі родові документи загинули, й вони стали звичайними поселянами.

Згодом у родині Хвойки з'являється ще четверо синів і четверо доньок. Усі вони житимуть на батьківщині.

Вацлав і Анна Хвойки тримали велике молочне господарство. Їхній первісток Чеслав любив згадувати, як у дитинстві ходив із батьком на полювання, що мати весь час порала по господарству.

У 1864 р. Вікентій закінчив у м. Хурдимі комерційне училище й переїхав до Праги, де захопився вивченням давньої історії та старожитностей, знайомився з відомими чеськими істориками та археологами, вивчав найпоширеніші європейські мови, читав багато спеціальної літератури. У 18-річному віці в основному пішки подорожував Австрією та Німеччиною. Відвідав історико-археологічні музеї у Нюрнберзі, Майнці, оглянув давньоримські земляні укріплення вздовж Рейну та Дунаю, середньовічні замки.

[more=]

У 26 років Хвойка кардинально змінив життя. Він відмовився одружуватися з багатою, але нелюбою йому дівчиною; мало того: у Празі познайомився з київською родиною Александровських, закохався в українку цього роду і поїхав із родиною коханої до Києва. Та невдовзі дівчина захворіла на невиліковну душевну хворобу, тому Вікентій Хвойка до кінця життя залишався одинаком.

Перші 15 років у Києві він заробляв викладанням — німецької, малювання та фехтування. Згодом зайнявся бізнесом, розбагатів на торгівлі хмелем і просом-росичкою, захопився агрономією. Потоваришував із чеською родиною Дефорен, які мали дачу в селі Петрушки (нині Києво-Святошинський район). Вікентій Хвойка облаштував у їхній клуні агрономічну лабораторію. На жаль, у клуні 40-річного Вікентія Хвойки сталася пожежа, в якій перетворилися на попіл Хвойчині нагороди з кількох сільськогосподарських виставок у Російській імперії, срібна медаль Паризької виставки 1889 року й диплом члена французької Аграрно-промислово-технічної академії. Розгрібаючи лопатами згарище, робітники викидали щось блискуче й кольорове. Виявилося, що це уламки синіх, зелених і рожевих скляних кілець, які Хвойка продав київським знавцям старожитностей.

Так було поставлено крапку на агрономії, з'явилося нове захоплення — археологія. З цього часу Хвойка часто навідувався на "товкучку" на Подолі, де маклаки продавали археологічні предмети. Його меценатами стали Ханенко й Терещенко.

Місця для майбутніх розкопок Хвойка визначав, їздячи по селах навколо Києва. Розпитував, чи при оранці на полях не знаходили часом якихось старовинних речей, черепків. Селяни приносили свої знахідки, показували, де їх знайшли. У 1893-му на вул. Кирилівській в Києві Вікентій Хвойка виявив стоянку первісних мисливців на мамонтів та інших доісторичних тварин. На одному з бивнів був вигравіюваний загадковий орнамент. У садибі пана Зіваля на Кирилівській вулиці Хвойка віднайшов рештки трипільської кераміки.



4 лютого 1896 року важко хворий на сухоти Хвойка у Середньому Придніпров'ї відкрив трипільську стоянку — праджерело нашої культури. Він розкопав декілька гончарних печей і 50 залишків жител-землянок. А в них — цілі й побиті керамічні посудини зі складним візерунком, глиняні статуетки людей і тварин, знаряддя праці та зброя з каменю й рогу. Їх залишили землеробсько-скотарські племена, які жили у першій половині четвертого тисячоліття до нашої ери. Вчені визначають, що жодної культури в Європі, в Єгипті на той час ще не існувало; були тільки найдавніші поселення шумерів у Дворіччі.

Вікентій Хвойка досліджував памятки бронзового віку, городища й кургани скіфського часу, зарубинецької, черняхівської та ранньої слов'янської культур; часто бував на землях Запоріжжя. У 1899 році він заснував Київський міський музей старовини і мистецтва.

У 1907 р. Хвойка проводив розкопки у садибі М. Петровського на Старокиївській горі. Виявив капище VIII—IX ст., знайшов цеглу із зображенням великокнязівського тризуба.

Першовідкривач Трипільської культури упокоївся 2 листопада 1914 р.

Ганна Черкаська, сайт uamodna.com[/more]

Метки: видатні українці, з Україною в серці, Вікентій Хвойка
04:44 15.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Українські пісні про кохання: колекція до 14 лютого

Найромантичніші українські пісні про любов.У кожного є своя власна пісня, яку хочеться послухати з коханою людиною, під яку є бажання просто посидіти поплакати, або ж від якої стає настільки тепло на душі, що хочеться цю радість дарити всім навколо.

пісні

Саме про такі пісні йтиме зараз мова. Це ті композиції, які хочеться слухати знову й знову. Вони всі надзвичайно різні, вони викликають надзвичайно широкий спектр різних емоцій, які водночас об’єднані одним словом – кохання.

[more]

Друга Ріка – Три хвилини

“Три хвилини” поселилися надовго у плей-листах мільйонів. І цим все сказано…

Павло Табаков – Ти моя

Бумбокс – Квіти у волоссі

С. К.А. Й. – Тебе це може вбити

Попри негативну назву, ця пісня про кохання принесла славу гурту.


Escape – Краса твоя

“Краса твоя мене з розуму звела

Без тебе я не можу

І в своїх снах я бачу лиш тебе”

Плач Єремії – Вона

Хто хоч раз не співав її під гітару? В кого вона не зачіпала невидимі струни душі і не примушувала серце швидше битися? Насолоджуйтеся, адже “Вона” вічна.


Святослав Вакарчук – Така як ти

Тут – без коментарів. Просто слухайте, відчувайте і ви самі зрозумієте, що слова – зайві.

Карна – Моя мила

“Весь цей світ

Покладу біля твоїх ніг,

Він для тебе, ти ж моя!

Моя мила!”


O.TORVALD – Без тебе


Плач Еремії – Коли до губ твоїх


KOZAK SYSTEM – Коли Вона


Pianoбой – Менi так добре з тобою


Крихітка – Щось на зразок


ТНМК – Чашка чаю


Антитіла – Рожеві діви


Тартак – Просто Ніжно Так


Скрябін – Квінти


Фліт – Як Довго Я Шукав


Джерело: uamodna

Метки: колекція, Пісні про кохання, з Україною в серці
22:31 07.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Козацкий чуб. Что же он действительно обозначает?

История украинского народа это история борьбы, история предательства и история многочисленных битв.

Так уж повелось, что Украина стала щитом на пути тюркских народов рвавшихся в богатую Европу и хотя сама не устояла, смогла сдержать натиск, пускай даже и ценой собственной независимости.

Но наша повесть пойдет не об этом, сегодня я хочу вам рассказать о таком фирменном украинском элементе как козацкий чуб.

Можно долго спорить действительно ли чуб является исключительно достижением древних украинских стилистов, или чуб к нам перекочевал от других народов.

Начнем по порядку

[more]

Самую первое находку с изображением человека с характерной прической можно найти на кости мамонта, которое сделано, по мнению ученых, около 17 тысяч лет.

Данная уникальная находка была найдена на стоянке Мизина, которая является представителем среднеднепровской культурно-исторической общности в Черниговской области.

Следующая историческая теория отнесла нас к одному из течении о происхождении нашего народа, от арийских племен, перекочевавших к нам из Индии 4 тысячи лет назад, где данная прическа была символом военной касты — кшатриев.

Согласно легенде кшатрии называли свою прическу: шикхандака и по их глубокому утверждению, ассоциировалась она с лучиком восходящего солнца, что трактовалась древними ариями как пренебрежение к смерти. Человек, носивший такую прическу, заведомо был уверен, что после смерти его душа поднимется к солнцу.

В древние времена чуб можно было увидеть практически у всех народов Европы: у германцев, готов, скандинавов...

Перескочим Святослава, зачем скажу позже.

И скажем, что наиболее прославили чуб запорожские казаки, которые показывали тем самым, как свидетельствуют современники, свою воинскую зрелость. И носить чуб можно было лишь тем кто и правда успел понюхать пороху, в то время как молодым воинам так стричь запрещали.

Еще одна легенда утверждала что козаки носили чуб для определенной хитрости.

Так как они прекрасно понимали что немало нагрешили на земле нашей, и за все их прегрешения их место могло быть только в аду. Они придумали способ вырваться и оттуда, а именно: за чуб, верили козаки, Бог вытащит воина-грешника из адского пламени! По этому же поверию, лишиться чуба, у козаков считалось дичайшим позором, и зная это турки часто отрезали длинные чубы у пленных запорожцев, чтобы лишить их надежды на спасение.

Но! Все эти теории не верны по принципу, так как хотя в них и перекочевало много от первоначального обозначения или предназначения чуба, основная его характеристика стерлась.

Я отложил рассказ о Святославе именно потому что он был последим из тех кто знал не понаслышке об истинном трактовании чуба и носил его именно по этой причине.

Напомню: Украина лежит на пути великого переселения народов, и через Украину прошли: анты, гунны, угры, булгары и это только те народы о которых мы уже и помнить забыли.

Украину всегда атаковали, пытались поработить и достигли в этом предприятии немалых успехов именно кочевые племена, состоящие в основном из тюркских народов.

Так вот у всех кочевых племен была одна единственная объединяющая всех их традиция: они снимали скальпы! Они всегда снимали скальпы!

Славянские племена населяющие Украину это поняли и чтобы пояснить всем незваным гостям свое отношение к данной традиции решили брить свою голову на лысо оставляя лишь чуб который в понимании всех народов того времени означал лишь одно: Я тебя не боюсь!

Или как бы это сказать помягче? В переводе на язык сегодняшних жестов, чуб обозначал тоже самое, что поднятый вверх средний палец руки, а именно, посыл оппонента на встречу к лучику солнца.

Почему я говорю к лучику солнца, потому что это опять же новомодное заблуждение, романтизм от науки. Не было никогда у человечества никаких лучиков солнца! Все мегалиты древности это ничто иное как фаллические символы! Люди издревле уважали и ценили возможности мужского детородного органа, он был для них символом начала жизни!

Так вот, представьте себе картину: едут по широкому полю украинскому хазары веселые, а тут им навстречу выезжает войско, которое красноречиво оголив головы, указывает им направление дальнейшего движения!

Хазары от такого радушия прямо в восторг приходили, и понимая, что встречающая их делегация готова умереть, но не дать им пройти, чаще всего следовали по предложенному им направлению!

Святослав, по сути самый что ни на есть гордый сын украинского народа, такой обычай стричься воспринял с огромным радушием!

Такая прическа как нельзя лучше подчеркивала его отношение к смерти, к битве, к политическим оппонентам.

Прав я или нет: решать не мне, но такова моя теория…

http://obozrevatel.com/blogs/23491-kozatskij-chub-chto-zhe-on-dejstvitelno-oboznachaet.htm

Автор:

Метки: з Україною в серці, казацкий чуб, цитата з Наталкі Івушкі
23:57 06.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Джамала поразила своим выступлением на отборочном туре Евровидения-2016

Украинская оперная и джазовая исполнительница Джамала сегодня, 6 февраля, на отборочном туре песенного конкурса Евровидение-2016 буквально "взорвала" зал своим чувственным выступлением.

Джамала исполнила песню под названием "1944", которая для артистки имеет особое значение, так как касается нелегкой судьбы ее родного крымскотатарского народа.

Выступление растрогало не только зрителей, но и строгое жюри отборочного конкурса. Руслана аплодировала Джамале стоя, призывая зрителей голосовать за нее, а Константин Меладзе признался, что под большим впечатлением. "Я провел огромное количество кастингов, через мои уши прошло огромное количество певцов. Могу сказать объективно, что Джамала выдающаяся певица", — сказал он.

Сама артистка едва ли совладала собой от эмоций и, похоже, была шокирована таким количеством похвальных слов в свой адрес.

Напомним, ранее Джамала, которая показала свое фото в 16 лет, выпустила клип на песню "Шлях додому".

Метки: Джамала, з Україною в серці, Евровидение 2016, отборочній тур
22:38 06.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Памятник князю Владимиру — первый памятник человеку в Киеве

Величественная статуя князя, крестившего Русь – памятник князю Владимиру, считается первым установленным памятником человеку в Киеве.

Адрес: Михайловская площадь, парк «Владимирская горка»


[more=птн-пнх.com.ua - сайт патріотів України]


Жить в Киеве

[/more]

Без-имени-1 (150x89, 30Kb)

Метки: Київ, з Україною в серці, пам"ятник Володиміру, процитовано
21:44 03.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Украинский художник Марк Kalpin. Времена года.

000017 (700x522, 356Kb)
Хорус-квартет — Мiсяц на небi

Художник Марк Калпин (Марк Kalpin) родился в 1926 году в Украине. Прошел Великую Отечественную войну, был военным пилотом. После окончания войны, учился в эстонской Академии Искусств в городе Тарту. Там и посвятил себя живописи. Сейчас проживает в США.

b50f81f18761 (700x525, 223Kb)

Родился я на Украине, это Родина моя.

Позабыть смогу едва ли эти чудные края

Дом над тихою рекою , где встречались мы с тобой,

Ивы шелестели, пели соловьи и слова звучали нежные твои.

Утекло с тех пор воды не мало: тот же дом над быстрою рекой,

Может ты, а может я устали, может просто обрели покой...

Если снова в юность возвратиться, вновь бы послушать трели соловья...

Может что-то сможет измениться, но вернуться как... не знаю я!




d562d501982e (700x560, 199Kb)

8a5dee5e4607 (700x458, 283Kb)

37046245e834 (700x463, 185Kb)

580a2543b651 (700x458, 189Kb)

67be40bc6f2c (700x525, 140Kb)

6522c7bb5292 (700x511, 219Kb)

a6d8742d4fa6 (700x525, 243Kb)

72f1747c2faf (700x515, 311Kb)

95947e1639db (700x501, 232Kb)

662f94699fe2 (700x525, 233Kb)

28ffcc8b3d60 (700x558, 394Kb)

947ea9c6ee46 (700x465, 198Kb)

10fa51385877 (700x507, 180Kb)
Источник
Метки: картини, з Україною в серці, художня творчість, Цитувала Наталку Ивушку
00:08 03.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

СЛАВЕТНІ УКРАЇНЦІ В КАРТИНАХ ВОЛОДИМИРА СЛЄПЧЕНКА

Автопортрет, 2006

"Обрані часом” – так називається авторська серія психологічних портретів Володимира Слєпченка. До неї входить галерея портретів славетних українців. Серед них – як постаті із сивої давнини, так і сучасники: Ярослав Мудрий, Григорій Сковорода, Іван Мазепа, В’ячеслав Чороновіл, Валерій Лобановський, Ліна Костенко… Усі підібрані не навмання. Відбір пройшов тривалий процес авторського аналізу.В усіх портретах Володимир Слєпченко упевнено відкарбовує свій авторський стиль: картини пише у власній манері арт-лайну: мистецтва лінії.

Тарас Шевченко

СЛЄПЧЕНКО ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ народився 13 листопада 1947 року в місті Олексіївка Бєлгородської області. Навчався у Львівській Академії друкарства, яку закінчив у 1981 році.

2

Народний художник України, член Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, професор, академік Української академії Наук, керівник відділення культури і мистецтв, академік Санкт-Петербурзької академії російської словесності і витончених мистецтв ім. Р. Г. Державіна, віце-президент української філії. Живе у місті Києві.

Вячеслав Чорновіл - совість , честь і прапор України

Вячеслав Чорновіл – совість , честь і прапор України

Григорій Сковорода . Світ ловив мене та не впіймав ..

Григорій Сковорода. Світ ловив мене та не впіймав..

Іван Франко

Іван Франко

Ісмаї́л Гаспри́нський — кримськотатарський просвітитель, письменник, педагог, культурний та громадсько-політичний діяч

Ісмаї́л Гаспри́нський — кримськотатарський просвітитель, письменник, педагог, культурний та громадсько-політичний діяч

Катерина Білокур, п. акрил, 2015

Катерина Білокур

Козак Мамай , п. акрил ,2014

Козак Мамай

Композитор Александр Злотник, 2008

Композитор Олександр Злотник

Композитор Мирослав Скорик

Композитор Мирослав Скорик

Король Данило Романович, п.акрил,2013

Король Данило Романович

Леся Украинка

Леся Українка

Лесь Курбас

Лесь Курбас

Марія Заньковецька, п. акрил, 2015

Марія Занковецька

Микола Лисенко

Микола Лисенко

МИКОЛИ АМОСОВА з серії  Обрані часом  п.акрил.2013.

Хірург Микола Амосов

Михайло Бойчук. Рострілляне відродження

Михайло Бойчук. Рострілляне відродження

Мій Шевченко ... лічу в неволі дні і ночі...

Мій Шевченко … лічу в неволі дні і ночі…

Нестор-Летописец, 1999 Нестор-літописець

Нестор-літописець

Николай Гоголь, 2013

Микола Гоголь

НОВА УКРАЇНА! п.акрил 2014 з проекту Обрані часом

Нова Україна!

Олександр Довженко

Олександр Довженко

ОЛЕНА ТЕЛІГА п. акрил, 2015

Олена Теліга

Петро́ Моги́ла

Петро Могила

Портрет академіка Олександра Богомольця

Академік Олександр Богомолець

Портрет Анни Ярославни- королеви Франції,

Портрет Анни Ярославни— королеви Франції,

Портрет Богдана Ступки, 2013

Богдан Ступка-король сцени

Портрет видатного українського режисера Сергія Данченка

Режисер Сергій Данченко

Портрет Короля Данила Галицького я написав у 2001році у Львові

Король Данило Галицький

Портрет Митрополита Андрея Шептицького , п.акрил 2012

Андрей Шептицький

Портрет скрипача, 2003

Скрипаль Ігор Кульчицький

портрет художниці Марини Громенко,к.пастель.2015

Художниця Марина Громенко

1658160_844631015603123_8786373022582024928_o

Святослав Вакарчук

Святослав Вакарчук

Сергія Параджанова , п.акрил, 2014

Сергій Параджанов

Степана Бандери!

Степан Бандера

Український Гетьман Іван Мазепа . Між Карлом і Петром....

Український Гетьман Іван Мазепа. Між Карлом і Петром….

Ярослава Мудрого , п. акрил.2015

Ярослав Мудрий

...Життя -це божевільне раллі.

Ліна Костенко 10402543_831214813611410_1484404601274332884_n

Надія Савченко АДА РОГОВЦЕВА, п. акрил, 2015 з проекту Обрані часом, серія галерея портретів славетних українців.

Ада Роговцева Борис Возницький - Врятований ангел , львівський музейник ,відкрив і зберіг для світу Пінзеля,Герой України

Борис Возницький

Василь Стус у гнітючому .погратованому колориті...

Василь Стус

Велична Оперна діва Соломія Крушельницька

Соломія Крушельницька Вікентій В'ячеславович Хвойка український археолог (чеського походження) з серії Обрані часом п.акрил, 2013

Вікентій В’ячеславович Хвойка український археолог (чеського походження)

Володимир Івасюк - засновник української естради

Володимир Івасюк

http://sverediuk.com.ua

Осенняя ягода

Людмилка56

Астраханочка

Метки: живопис, портрети, з Україною в серці, славетні українці
00:00 03.02.2016
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Канадский монетный двор впервые в истории выпустит монету в виде украинской писанки

Королевский канадский монетный двор впервые за

свою историю выпустит монету в виде традиционной украинской писанки. Событие запланирован на 20 февраля 2016 года, сообщается на сайте производителя монет.


3943621_0ak (479x500, 30Kb)

В описании сказано, что монета, номиналом 20 долларов, будет изготовлена из серебра и выйдет ограниченным тиражом в 4 тыс. экземпляров.

3943621_0ak1 (483x500, 53Kb)

"Каждый элемент рисунка на монете имеет свой свое символическое значение. Так, желтый обозначает молодость и чистоту; красный – радость и страсть в жизни; зеленый – цвет весны, которая приносит надежду и обновление; черный – самое темное время перед рассветом, а также идея вечности", – уточняется в сообщении.

3943621_0ak3 (447x500, 36Kb)

Производитель добавил, что на верхней и нижней части яйцеобразной монеты изображены крупные цветы, которые символизируют любовь, доброжелательность и красоту природы; они обрамлены полосами волн, которые говорят о свойствах живительной влаги, и идеи вечности. Под волнами – солнце и звезды, которые символизируют жизнь, счастье и развитие.

[/more]
Автор — Miledi1950.

Метки: канада, опис, писанки, монети, з Україною в серці
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Анастасия Бузько
Войти